img03

Роздуми в неділю третю після Пасхи (Неділя Жон-мироносиць)

 

«Одного разу, першого дня після суботи, дуже рано, прийшли жінки до гробу, несучи наготовані пахощі…». Такими словами починається 4-те Воскресне Євангеліє. Саме жінки, які слідували за Спасителем, стали першими, хто дізнався про Його воскресіння.

Жінки – слабша частина людства. Така думка побутує у суспільстві і в наш час. Дійсно, чоловічий і жіночий внутрішній світ відрізняються між собою. Жінка більш чуттєвіша,  діє за покликом емоцій; чоловік же більш стриманий, намагається детальніше обдумувати свої вчинки. Тому і світосприйняття жінки і чоловіка є радикально відмінними.

У східних народів жіноча частина суспільства і до цього часу вважається менш достойною за своїм станом; жінка, в певній мірі, стоїть на щабель нижче за чоловіка, дуже часто не маючи навіть права голосу при вирішенні якоїсь ситуації. Але події страждань і воскресіння Ісуса Христа показали справжню духовну силу жінки. «Біля хреста Ісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова і Марія Магдалина» (Ін. 19, 25). Саме жінки, не думаючи про своє життя, перебували з Господом під час Його страждань на Голгофі; саме жінки, підтримуючи Пресвяту Богородицю, розділяли і Її біль. А де ж в цей час були апостоли, ті 11 учнів (бо Іуда Іскаріот на той час вже повісився, зрозумівши вагу своєї зради), які обіцяли йти за Учителем, незважаючи на всі випробування, що випали б на їх шляху? Вони всі повтікали, порозбігалися, боячись за своє життя. Під хрестом стояв лише один апостол – Іоан Богослов.

Ці ж жінки були присутніми і при покладенні Спасителя до гробу. Вони бачили те місце, куди поклали їхнього Вчителя і недільного ранку вирішили завершити погребальний ритуал за іудейським звичаєм – помазати Тіло Ісусове миром (олією з пахучими речовинами; саме через це і «мироносиці»). Оскільки через поспіх, з яким хоронили Месію (тому що розп’яття Ісуса Христа відбулося в переддень іудейської Пасхи), цього зробити не встигли.

 «Як минула субота, Марія Магдалина, Марія Яковова і Саломія купили пахощі, щоб піти помазати Ісуса. І дуже рано, в перший день після суботи, прийшли до гробу, як сходило сонце. І говорять між собою: «Хто відвалить нам камінь від дверей гробу» (Мк. 16,1-3). Жінки бачили, що біля входу в Гріб була поставлена сторожа (римські воїни); бачили вони і камінь, який служив своєрідною «печаткою» юдейських первосвящеників, котрі боялися можливості викрадення Тіла Христа апостолами (« Звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: «Воскрес з мертвих» (Мф. 27, 64). Але, незважаючи на це, жінки прийшли до Гробу. Та радість, яку вони почули від ангелів, котрі сиділи всередині гробниці, повністю знищила їхній смуток. «Його немає тут – Він воскрес, як сказав». Жони відразу побігли до апостолів, щоб поділитися з ними цим світлом Воскресіння Христового. Саме ці безстрашні жінки стали першими благовісницями, що свідчили про початок спасіння для кожної людини.

Коли звернутися до історії, то в кожного народу можна відшукати приклади жінок, які ставали визначними особами в житті тієї чи іншої держави. В період мучеництва сонм християнських святих поповнився багатьма святими жонами, які стали прикладами мужності і нездоланності у відстоюванні християнської віри. Після офіційного визнання християнської Церкви жінки і надалі продовжували бути активними співучасницями духовного життя всього людства.

Якщо заглянути до храмів на Богослужіння, то побачимо, що жінок в церкві набагато більше ніж чоловіків. І до сьогодні жінка-матір, жінка-бабуся продовжує бути тією духовною опікункою, молитвенницею за свою родину. І до сьогодні жінки продовжують бути благовісницями тієї радості життя з Богом, життя у святому храмі.

В цей день, вітаючи усіх жінок-християнок, хочеться побажати їм терпіння і мужності у духовній боротьбі. Нехай Всемилостивий Господь надає їм сил і надалі йти стежиною духовного зростання. А ми єдиним серцем і єдиними устами будемо підносити свою молитву до святих жінок-мироносиць: «Святі жони-мироносиці, моліть Бога за нас»

священик Анатолій Куліш

 
img03